ЗАХИСТ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Це нова форма групової методичної роботи, пов’язана із попередньою розробкою та наступним публічним захистом інноваційних підходів до вирішення певної педагогічної проблеми.

Метою організації і проведення такого заходу є:

1) розробка нових підходів до вирішення педагогічних проблем, конкретних педагогічних технологій, спрямованих на вдосконалення навчально-виховного процесу;

2) підготовка методичних кадрів до інноваційної діяльності в освіті;

3) формування банку даних про інновації, їх аналіз та експертиза.

Проектування - науково обгрунтоване визначення системи параметрів майбутнього педагогічного об’єкта або якісно нового стану проекту - прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єдності із способами його досягнення.

Проектування передбачає системне дослідження перспектив розвитку певного педагогічного об’єкта чи явища і включає з’ясування як передбачуваних проблем, так і засобів їх розв’язання.

Проект вважають інноваційним, якщо в ньому запропоновані нові шляхи у розв’язанні часткових і загальних педагогічних проблем, нові форми, методи, прийоми,система діяльності, раніше невідомі педагогічній науці, шкільній практиці, або передбачається суттєва модифікація вже відомих шляхів стосовно вирішення сучасних завдань.

Технологія розробки та захисту інноваційного проекту може бути представлена у вигляді послідовного здійснення серії таких кроків:

1. Підготовчий етап

1.1. Визначення тематики і рівня інноваційного проекту.

Змістом інноваційного проекту можуть бути педагогічні процеси в конкретному навчально-виховному закладі (розробка цільового проекту

 розвитку загальноосвітньої школи, ліцею, гімназії тощо) чи актуальні проблеми та перспективи розвитку системи освіти на районному рівні (розробка проекту регіональної освітньої політики, нових освітніх технологій, навчально-методичних комплексів, засобів контролю і оцінки спроектованої системи, формування управлінської і сервісної структури та ін.).

За напрямами діяльності інноваційні проекти можуть бути:

а) навчальні, спрямовані на вирішення актуальних дидактичних проблем;

б) виховні, спрямовані на вирішення актуальних проблем виховання;

в) розвивальні, спрямовані на розвиток певних характеристик об’єктів діяльності;

г) організаційні, спрямовані на впровадження нових моделей організації діяльності;

д) методичні, спрямовані на вирішення проблем методичного характеру;

е) просвітницькі, покликані вирішувати проблеми педагогічного всеобучу батьків;

є) матеріально-технічні, спрямовані на створення та зміцнення матеріальної бази школи, обладнання й оформлення приміщень, вирішення господарських проблем.

Тема конкретної інноваційної програми вибирається авторами (методистами чи викладачами) самостійно, виходячи з власного досвіду, попередніх теоретичних доробок, специфіки та конкретних запитів чи потреб навчального закладу або регіону.

1.2. Створення робочої групи, розподіл обов’язків, завдань, забезпечення необхідними ресурсами.

1.3. Розробка структури інноваційного проекту та календарного плану роботи над ним.

Структура інноваційного проекту повинна передбачати розкриття таких питань:

•     Обгрунтування актуальності вибраної теми (проблеми).

•     Аналіз стану і тенденцій зміни педагогічної системи відповідно до прогнозу змін соціального замовлення.

•     Результати проблемно-орієнтованого (відповідно до тематики проекту) аналізу педагогічної системи та пріоритетних проблем, що вимагають нововведень.

•     Концепція нової моделі педагогічної системи.

•     Стратегія та основні завдання переходу до нової моделі педагогічної

системи.

•     Конкретизація завдань ближнього етапу розвитку педагогічної системи в інноваційному режимі функціонування.

•     Обґрунтування плану дій щодо реалізації інноваційного проекту.

2. Основний етап

 2.1. Аналіз і прогноз впливу на педагогічну систему зовнішнього середовища, соціального замовлення.

2.2. Аналіз вихідного стану і тенденцій змін педагогічної системи.

2.3. Проблемний аналіз стану педагогічної системи.

2.4. Розробка концепції (моделі) оновленої педагогічної системи.

2.5. Розробка стратегії і завдань переходу до нової

моделі педагогічної системи.

2.6. Конкретизація цілей першого етапу переходу до нової моделі.

2.7.  Розробка плану реалізації інноваційного проекту.

2.8. Загальне редагування і оформлення плану інноваційного проекту.

3. Завершальний етап

3.1. Експертиза та обговорення проекту в колективі.

3.2. Зовнішня незалежна експертиза.

Експертна оцінка інноваційного проекту здійснюється на основі таких параметрів та показників:

А. Мотиваційна сторона: новизна (теоретична, практична, суб’єктивна); актуальність (для всієї системи освіти, частково для системи освіти, для одного чи декількох компонентів системи освіти); можливість реалізації (у змісті освіти, в освітніх технологіях, у формах і методах роботи).

Б. Змістова сторона: перспективність (у найближчий час, у недалекому майбутньому, в далекому майбутньому); мобільність (швидко адаптується, посередньо адаптується, повільно адаптується); цілісність (повна модернізація системи освіти, значна модернізація , часткова модернізація).

В. Операційна сторона: результативність (значно підвищує рівень розвитку учнів, посередньо підвищує, незначне підвищення рівня розвитку учнів); надійність (стабільність у роботі членів педагогічного колективу, незначні зрушення, відсутність позитивних зрушень в роботі колективу); економічність (вимагає додаткового фінансування, потребує незначного фінансування, вимагає значного додаткового фінансування).

3.3. Представлення проекту на захист. Офіційна експертиза.

Зміст представленого на захист  проекту повинен включати в себе такі розділи:

·                Назва проекту.

·                Мета проекту.

·                Смислова частина:

- Модель об'єкта діяльності (структура, принципи внутрішньої організації та особливості функціонування об'єкта, теоретичне обґрунтування проблеми).

- Технологія (основні шляхи досягнення мети проекту та їх обґрунтування на основі досягнень сучасної науки та передового педагогічного досвіду).

- Параметри стану об'єкта, система контролю за ним, реальний та очікуваний стан об'єкта.

·       Кадрове забезпечення інноваційного проекту.

·       Організаційне забезпечення проекту.

·       Матеріально-технічна база.

·       Фінансове забезпечення проекту.

·       Операційна частина (конкретні заходи суб'єктів: зміст, учасники, дата, відповідальні за виконання).

3.4. Захист інноваційного проекту.

До участі в захисті допускаються групи авторів інноваційних проектів, які пройшли попередню організаційну експертизу.

Жеребкуванням визначається порядок виступу команд (робочих груп), які в короткій формі повинні розкрити зміст розробленого проекту та стратегії його реалізації.

Члени інших команд виступають в ролі опонентів, ставлячи запитання щодо тих чи інших положень запропонованого проекту.

Для оцінки представлених на захист інноваційних проектів і визначення команд-переможців створюються журі з числа представників органів управління освіти, методистів адміністрації навчальних закладів, кращих вчителів-практиків, представників громадськості.

Оцінюючи інноваційний проект, члени журі повинні враховувати такі його характеристики:

1) актуальність, доцільність та привабливість нової моделі розвитку педагогічної системи;

2) колективний характер підготовленого проекту;

3) авторський характер: індивідуальність, оригінальність та новизна, глибина інноваційних перетворень;

4) логічна культура, системність, наявність чіткої внутрішньої структури та зв'язків;

5) чіткість викладу, коректність використаної термінології;

6) повнота структури, інформаційна достатність;

7) культура оформлення.

Опанування інноваційного проекту може здійснюватися на основі аналізу того, наскільки автори:

- чітко обгрунтували вихідні позиції;

- охопили всі важливі фактори, які впливають на розвиток педагогічної системи:

- врахували існуючі об'єктивні та суб'єктивні суперечності, притаманні педагогічним явищам;

- активно використовували засвоєні науково-педагогічні знання і прогресивний педагогічний досвід;

- будували інноваційну модель, виходячи з єдиних позицій, єдиного розуміння сутності і закономірностей розвитку педагогічних систем;

- послідовно проводили певну систему поглядів і переконань;

- розробили оптимальний варіант інноваційної моделі, адекватну стратегічним завданням реформування освіти;

- досягали оптимальногопоєднання аспектного і цілісного (системного) підходів до педагогічних явищ і процесів;

- підвищили власний науково-методичний рівень.